Педагогу на допомогу
Вплив вчителя на успіх учня
Чи є змога в дитини з малозабезпеченої
родини отримати в майбутньому гарно оплачувану та престижну роботу? Власними
зусиллями, старанним навчанням у школі? Для того щоб ця ідея працювала, держави
надають гаджети, додаткове фінансування та інші ресурси закладам освіти з
віддалених регіонів. Проте нерівність усе ще зберігається. Дослідження довело:
найбільший ресурс школи — вчителі. Аби учень з невдалим життєвим стартом мав
шанс на успіх, йому потрібен доступ до найкращих педагогів.
Що робить вчителя ефективним?
Компетентність
Ефективні вчителі
повинні бути компетентними професіоналами: володіти педагогічними знаннями та
застосовувати їх у роботі, мати сучасні м’які навички, постійно підвищувати
кваліфікацію. Аналіз виявив, що тип і якість педагогічної освіти, підвищення
кваліфікації суттєво пов’язані із досягненнями учнів. Але в цьому питанні є
певна рівність: такі педагоги є і в сприятливих, і в несприятливих
школах.
Самоефективність
Це впевненість у своїй
кваліфікації, компетентності, здібності досягати цілей, виконувати завдання. Ця
риса впливає на продуктивність фахівця. Самоефективний вчитель, який стикається
з новими викликами, проблемами, складними учнями, спокійно і впевнено працює
над цим. З’ясувалося, що такі фахівці значно частіше працюють у міських
школах, ніж у сільських. Єдина країна, де все навпаки, це Чилі. Імовірно це
наслідок освітньої реформи, за якою щороку більше фінансів країна вкладає саме
в сільські школи (у містах взагалі мало державних шкіл, більшість —
приватні).
Учителі з високою
самоефективністю в більшості країн працюють як у сприятливих, так і в
несприятливих школах. А ось у Бельгії та Іспанії такі педагоги рідко працюють
із дітьми з малозабезпечених родин.
Чіткість викладання
Ефективні вчителі
повинні вміти спілкуватися чітко та вичерпно. Цей критерій визначили як
здатність встановлювати чіткі інструкції та цілі навчання, з’єднати нові та
старі теми, надавати короткий підсумок уроку в кінці. Якщо вчителі зрозуміло
інструктують, у дітей вища мотивація до навчання, почуття успішності та
досягнення, доведено, що успішність учнів покращується. Ця якість учителя
критично важлива для викладання математики та природничих наук.
З’ясувалося, що педагоги
з такою рисою навчають учнів із різними соціальними статусами. У державних
школах зазвичай це є критерієм відбору персоналу, тому таких фахівців найбільше
саме там. Особливо помітно це в Австралії, США, Італії. Але є дві країни —
Фінляндія та Сінгапур, де чіткість викладання — перевага навчання в
приватних школах. Можливо, річ у тому, що недержавних закладів освіти там
зовсім небагато й вони орієнтовані на розвиток здібностей та інтелекту, на
поглиблений рівень навчання.
Досвідченість
Давно вже доведено, що в
професії вчителя досвід багато важить. У переважній більшості ті, хто має
досвід викладання понад десять років, почуваються впевненіше
та ефективніші в підвищенні успішності своїх учнів, ніж новачки.
Саме за цим параметром
дослідники виявили помітну нерівність. Досвідчені вчителі значно частіше
працюють у сприятливих школах. Лише в Колумбії та Ізраїлі завдяки освітнім
політикам країн такі педагоги працюють із дітьми з малозабезпечених родин.
Нерівність має негативні наслідки, особливо для навичок читання учнів з
особливими освітніми потребами: вони кращі в тих країнах, де досвідчені вчителі
рівномірніше розподілені по школах.
Особливості стосовно
сільських та міських шкіл — це радше виняток, що пов’язаний зі специфікою
країни. У Туреччині, наприклад, частка досвідчених учителів у міських школах
значно вища, ніж у сільських. А ось в ОАЕ, навпаки, досвідчені вчителі частіше
працюють у сільських школах.
Загалом у всіх країнах
досвідчених вчителів вистачає. У більшості держав їхня частка в загальній
кількості освітян коливається від 50% до 70%. У Португалії аж 90% вчителів
класифікуються як «досвідчені». Тож і цей пункт для країн не є вирішальним у
відновленні справедливого доступу учнів до найсильніших педагогів.
Здатність максимізувати навчальний час
Це важливий компонент
управління класом: ефективно витрачати кожну хвилину уроку. Окрім навичок
учителя, важливою є і поведінка учнів: у несприятливих школах час часто
безцільно витрачається і навіть заняття зриваються через дисциплінарні
проблеми. Дослідження довело: майстри урочного тайм-менеджменту викладають
зазвичай у сприятливих школах, а також переважно в приватних, а не
державних. Розрив є особливо помітним у Данії, Новій Зеландії,
Сінгапурі. Єдиними країнами, в яких державні школи частіше, ніж приватні,
наймають учителів, які ефективно керують часом, є Італія та Японія.
Лише в Китаї дітей із малозабезпечених родин і таких, що перебувають у складних життєвих обставинах, навчають у відведений час, без зволікань. Утім, для цього можуть бути й не позитивні причини. Наприклад, у несприятливих школах усе ще використовують методи залякування та фізичних покарань, тож діти весь урок або слухають лекцію, або виконують завдання. А у сприятливих школах Китаю вчителі інколи ведуть бесіди не за темою уроку, а учні почуваються більш вільно.
Автор: Аліна Мірошнікова
Коротка пам’ятка
для вчителів, які працюють із дітьми під час війни (9 правил)
“Саме
зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір
безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо
припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність,
емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі.
1.
Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу
без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її
запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2.
Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина
відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко
структурованими правилами та межами контакту.
3.
Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та
емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю
роботу можна буде проводити лише після фази стабґяґґяґґґґчілізації – зміцнення
та відчуття безпеки.
4.
Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків
тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося
на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба
зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь
ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5.
Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків,
пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям
зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це
буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в
супроводі.
6.
Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише
той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.
Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину
намалювати, зобразити те, що є її силою.
7.
Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоб дати дітям
стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими
фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у
новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте
з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї
зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8.
Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок,
абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому
є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова
некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути:
“Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі
довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке
горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та
захистити”.
9.
Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо
й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на
тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу,
який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас
не попросили про це.
Консультація для вчителів
«Педагогічний такт як запорука успішної взаємодії вчителя
з батьками»
Вчитель, який володіє педагогічним тактом, стриманий, але вимогливий педагог, який не буде закривати очі на неприпустимі вчинки учнів не боїться зробити будь-кому з них строге зауваження, але робить це вміло, у формі, яка не принижує ні дитину, ні дорослого. Тактовний педагог володіє великим і активним запасом різноманітних способів впливу на дітей.Це і сила волі, стриманість, уважність, послідовність, кмітливість, гумор і іронія, усмішка, погляд, десятки відтінків голосу. Педагоги, які із широкого діапазону способів впливу користуються лише незначними, втрачають багатомо жливостей встановити контакт із дітьми та дорослими.
Основніпоказники педагогічного такту:
■ людяність;
■ вимогливість без брутальності та причепливості;
■ вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості;
■ уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та вищості;
■ урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості;
■ простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства;
■ принциповість і наполегливість без упертості;
■ уважність і чутливість;
■ гумор без посміху;
■ скромність без удаваності.
Контакт між вчителем і батьками можливий тоді, коли й ті, й інші усвідомлюють, що в них загальна мета - добре виховання й навчання дітей, котрої можна досягти тільки загальними зусиллями. Для цього педагогу необхідно показати батькам, що він любить дітей такими, які вони є, з усіма плюсами та мінусами, а також стурбований їхньою долею, як і батьки.
Основним засобом установлення контакту з батьками для педагога є він сам, вірніше, його педагогічний імідж, що включає в себе професійні знання, уміння їх давати та любов до дітей. Тому вчителю необхідно керуватись такими правилам взаємодії та способами встановлення контактів з родиною.
Перше правило. В основі роботи педагога з родиною повинні бути дії та заходи, спрямовані на зміцнення та підвищення авторитету батьків.
Друге правило. Довіра до виховних можливостей батьків. Підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності у вихованні.
Третє правило. Педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя родини.
Четверте правило. Життєстверджуюче налаштування в рішенні проблем виховання, опора на позитивні якості дитини, на сильні сторонни сімейного виховання. Орієнтація на успішний розвиток особистості.
При спілкуванні з батьками вчитель має так будувати бесіду, щоб батьки переконались, що вони мають справу із професіоналом, який любить і вміє вчити та виховувати дітей.
Тому при підготовці до бесіди з батьками педагог повинен добре обміркувати:
- мету;
- зміст бесіди;
- манеру поведінки, стиль мови, одягу, зачіски.
Кожна деталь повинна сприяти створенню образу дійсного фахівця.
Може бути два варіанти такого спілкування: з ініціативи вчителя та з ініціативи батьків.
Проведення бесіди з батьками з ініціативи вчителя
1. Постановка психологічної мети
2. Організація початку діалогу. Церемонія вітання
3. Установлення згоди на контакт
4. Проведення діалогу
5. Завершення діалогу
Проведення бесіди вчителя з ініціативи батьків
1. Установлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його протікання)
2. Вислухайте батька. Дайте батькові "випустити пару".
3. Закінчити бесіду треба також з ініціативи педагога.
Комментарии
Отправить комментарий